ТУБЕРКУЛЬОЗ, ЙОГО СИМПТОМИ ТА ПРОФІЛАКТИКА
Туберкульоз — це інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерії туберкульозу (Mycobacterium tuberculosis), що характеризується утворенням специфічних гранульом в різних органах і тканинах у поєднанні із неспецифічними реакціями та поліморфним проявом хвороби.
У людини туберкульоз викликають мікобактерії двох типів: Mycobacterium tuberculosis – в 92% випадків, в інших випадках – М. bovis (вид, який викликає туберкульоз у людини і у великої рогатої худоби). М. tuberculosis представляють собою нерухомі тонкі палички, які стійкі в зовнішньому середовищі: протягом 3-4 міс. зберігаються на сторінках книг, 10 днів – у вуличному пилу, у воді – до року, десятиліттями – в замороженому стані. Гинуть протягом декількох хвилин при ультрафіолетовому опроміненні і кип’ятінні.
Основні джерела інфекції: хвора людина, молочні та м’ясні продукти від хворих на туберкульоз тварин.
Шляхи передачі: повітряно-крапельний – частіше, через пошкоджену шкіру, слизові оболонки, можливий також трансплацентарний шлях інфікування (при вагітності від матері до плоду).
Особливістю туберкульозної інфекції є тривале (протягом багатьох років, а в деяких випадках і довічно) збереження життєздатного збудника в лімфатичних вузлах, осередках дисемінації і в первинному осередку. Ослаблення організму і зниження імунітету призводять до їх активізації.
Групи ризику на зараження туберкульозом визначається підвищеною сприйнятливістю до інфекції і контакт з хворим на відкриту форму туберкульозу. До груп ризику входять:
- Особи, які перебувають в тісному, постійному побутовому контакті з хворим.
- Особи з ослабленим організмом, при голодуванні та наявності супутніх хронічних захворювань.
Симптомим туберкульозу легень. Найхарактернішим симптомом є кашель, сухий чи з виділення харкотиння, який триває більше 2-3 тижнів. При цьму може спостерігатись втрата маси тіла, загальна слабкість, швидка втомлюваність, субфебрильна або фебрильна температура тіла (37,1-38oС та вище), пітливість, втрата апетиту, болі в грудній клітці, поява задишки та кровохаркання. Дані симптоми не є специфічними і можуть спостерігатися також при злоякісних захворюваннях чи гнійно-запальних захворюваннях легень, але можливість туберкульозу не виключається. Всі пацієнти,які мають такі симптоми повинні обов’язково пройти флюорографічне або рентгенологічне обстеження і здати харкотиння для дослідження на наявність мікобактерій туберкульозу. У разі підозри на туберкульоз хворий направляється на консультацію до фтизіатра для уточнення діагнозу та необхідного лікування.
Профілактика. На сьогоднішній день основою профілактики туберкульозу є вакцина БЦЖ. На основі «Національного календаря профілактичних щеплень» щеплення роблять при відсутності протипоказань в пологовому будинку, на 3-7 й день життя дитини. Ревакцинацію проводять при негативній реакції Манту і за відсутності протипоказань, в 7 – 14 років. З метою виявлення хвороби на ранніх стадіях, необхідно проходити флюорографію не рідше 1-го разу на рік (в залежності від стану здоров’я, професії і приналежності до різних «груп ризику»). Також обстежитися потрібно при різкому, в порівнянні з попередньою, зміні реакції Манту,при необхідності потрібна консультація фтизіатра, яким може бути запропоновано проведення профілактичної хіміотерапії декількома препаратами, в комплексі з вітамінами.
Лікування туберкульозу проводиться в спеціалізованих протитуберкульозних закладах. Лікування хворих на туберкульоз складається з 2 етапів — основний курс хіміотерапії та реабілітація після основного курсу хіміотерапії. Основний курс хіміотерапії — це тривале безперервне комбіноване лікування антибактеріальними препаратами I ряду (ізоніазиду, рифампіцину, стрептоміцину, піразинаміду, етамбутолу), а при наявності стійкості МБТ до цих препаратів, використовують режими хіміотерапії із застосуванням препаратів ІІ ряду та резервних. Лікування та реабілітація хворого на туберкульоз проводиться під наглядом фтізіатра.
