«Вірш загиблого солдата» Ну от і все, нічого вже не треба, Мій БТР в кюветі догорає. Остання міна-і летіли душі в небо. Чи знайдуть нас, того ніхто не знає. І сніг не тане на розтрощених уламках. Кров на льоду і на броні кров застигає. Можливо,в зведенні згадають зранку І мати на Сумщині заридає. Ну от і все, борг Україні ми віддали А за рахунками-заплатять побратими. Лиш п`ять хвилин про дім тоді згадали, Та грянув вибух і кудись усе злітало. А з неба ворон вже чека нову поживу І чужі «берці» в бік мене штурхають Він знає гад, тепер не відповім я, Відповідь-куля, снайпер справу знає. Ну от і все, злетіли в небо душі Десь до зірок, хрестів нам не поставлять. Осушить сльози час, і склянку друг осушить, Для мене хліб і склянку він поставить. І з фотографії, з стіни у чорній рамці Дивитись буду, молодий на наші злидні. Живіть всі довго, не сумуйте на «гражданці» А я лишився на війні,на цій «гібридній»! Ну от і все, нічого вже не шкода Ще будуть пам`ятати побратими, Додому прийде запізніла нагорода, А мати чорне довго ще не скине… Як мало літ відпущено нам Богом Ну, Боженько, за що нас убивають? Початок січня. Мамо,з Новім Роком… Ну от і все. На цьому і прощаюсь. Писаренко Володимир Васильович (медичний працівник)
Вогонь життя
Хай вічність промайне -
Вогонь життя завжди палає.
І вітер в скронях свище хай,
І серце спокою не знає.
Душа зігріється любов’ю хай
Можливо рано, може пізно,
Дитя протягне руки, зробить перший крок
І посміхнеться ніжно.
В полях хай вітер, наче птах,
Печаль і смуток віднесе за хмару.
Земля і мати хай благословить дитя своє
І доля поєднає шлюбну пару.
Л.І. Овсяннікова (методист ПТУ №31 м.Полтава)
Мій вірш
Печаль і радість, ти мій вірш,
Сльоза моя, моя усмішка.
Ти перший мій весняний день,
Життя мого прожитого доріжка.
В вінок пісень тебе вплету,
Тобі віддам я душу всю і серце,
І розповім про рідний край, кохання і весну,
Про спів пташок, що напоїло їх джерельце.
В далеку юність із тобою повернусь,
Дитинства казку нагадаю.
Зустріну ранок, захід сонці проведу,
І розповім тобі про все, бо любиш ти це, знаю.
Л.І. Овсяннікова (методист ПТУ №31 м.Полтава)
Заспівай мені, земле
Заспівай мені, земле моя Україно,
Про квітучий мій край, про кохання співай і весну,
Про схід сонця, краплинку роси, полонину
Про калину червону рясну.
Поро дівочі красу і про силу козацьку,
Про любов материнську і сміх дітвори.
Дай народові, земле, надію і силу,
Розум дай і все знов повтори.
Ти співай, моя земле, не знаючи спокою, втоми,
Ти співай, бо у мене одна ти така.
Хіба зможу я в світі без тебе прожити
Коли доля з тобою одна на віка?
Л.І. Овсяннікова (методист ПТУ №31 м.Полтава)