«Вірш загиблого солдата»

Ну от і все, нічого вже не треба,
Мій БТР в кюветі догорає.
Остання міна-і летіли душі в небо.
Чи знайдуть нас, того ніхто не знає.

І сніг не тане на розтрощених уламках.
Кров на льоду і на броні кров застигає.
Можливо,в зведенні згадають зранку
І мати на Сумщині заридає.

Ну от і все, борг Україні ми віддали
А за рахунками-заплатять побратими.
Лиш п`ять хвилин про дім тоді згадали,
Та грянув вибух і кудись усе злітало.

А з неба ворон вже чека нову поживу
І чужі «берці» в бік мене штурхають
Він знає гад, тепер не відповім я,
Відповідь-куля, снайпер справу знає.

Ну от і все, злетіли в небо душі
Десь до зірок, хрестів нам не поставлять.
Осушить сльози час, і склянку друг осушить,
Для мене хліб і склянку він поставить.

І з фотографії, з стіни у чорній рамці
Дивитись буду, молодий на наші злидні.
Живіть всі довго, не сумуйте на «гражданці»
А я лишився на війні,на цій «гібридній»!

Ну от і все, нічого вже не шкода
Ще будуть пам`ятати побратими,
Додому прийде запізніла нагорода,
А мати чорне довго ще не скине…

Як мало літ відпущено нам Богом
Ну, Боженько, за що нас убивають?
Початок січня. Мамо,з Новім Роком…
Ну от і все. На цьому і прощаюсь.

 Писаренко Володимир Васильович (медичний працівник) 

Вогонь життя

 

Хай вічність промайне -

Вогонь життя завжди палає.

І вітер в скронях свище хай,

І серце спокою не знає.

 

Душа зігріється любов’ю хай

Можливо рано, може пізно,

Дитя протягне руки, зробить перший крок

І посміхнеться ніжно.

 

В полях хай вітер, наче птах,

Печаль і смуток віднесе за хмару.

Земля і мати хай благословить дитя своє

І доля поєднає шлюбну пару.

Л.І. Овсяннікова (методист ПТУ №31 м.Полтава)

 

Мій вірш

 

Печаль і радість, ти мій вірш,

Сльоза моя, моя усмішка.

Ти перший мій весняний день,

Життя мого прожитого доріжка.

 

В вінок пісень тебе вплету,

Тобі віддам я  душу всю і серце,

І розповім про рідний край, кохання і весну,

Про спів пташок, що напоїло їх джерельце.

 

В далеку юність із тобою повернусь,

Дитинства казку нагадаю.

Зустріну ранок, захід сонці проведу,

І розповім тобі про все, бо любиш ти це, знаю.

Л.І. Овсяннікова (методист ПТУ №31 м.Полтава)

Заспівай мені, земле

 

Заспівай мені, земле моя Україно,

Про квітучий мій край, про кохання співай і весну,

Про схід сонця, краплинку роси, полонину

Про калину червону рясну.

Поро дівочі красу і про силу козацьку,

Про любов материнську і сміх дітвори.

Дай народові, земле, надію і силу,

Розум дай і все знов повтори.

Ти співай, моя земле, не знаючи спокою, втоми,

Ти співай, бо у мене одна ти така.

Хіба зможу я в світі без тебе прожити

Коли доля з тобою одна на віка?

Л.І. Овсяннікова (методист ПТУ №31 м.Полтава)