Роковини трагедії в Бабиному Яру

Цього року 29 – 30 вересня виповнюється 80 років з початку масових розстрілів у Бабиному Яру під час нацистської окупації Києва, які забрали життя близько 100 тисяч людей.

Бабин Яр належить до трагедій світового масштабу. В ці поминальні дні усе прогресивне людство в скорботі долучається до всіх, хто перебуває у Києві. Разом ми наголошуємо – пам’ять про Бабин Яр жива. Щоби надалі захистити правдиву історичну пам’ять від політичних маніпуляцій, сьогодні надважливо, щоб саме українська держава та українська громадськість відповідали за меморіалізацію Бабиного Яру.

У середу, 29 вересня, в навчальному закладі в усіх групах відбувся Національний урок до 80-х роковин трагедії в Бабиному Яру.

Національний урок пам’яті покликаний сприяти формуванню стійкого негативного ставлення громадян до фактів дискримінації, зневаги до людської гідності та зазіхань на право на життя.

Також урок мав на меті розкрити сутність трагедії Голокосту в Україні та висвітлити тему розстрілів у Бабиному Яру, розвивати навички критичного мислення через аналіз джерел та розширити сучасне сприйняття процесу вивчення історії.

Цього ж дня бібліотекарем училища О. Орєховою була організована інформаційно-ілюстративна виставка «Бабин Яр. Дорога смерті».

30 вересня учні навчального закладу разом з заступником директора з навчально-виховної роботи Д. Білай та бібліотекарем О. Орєховою відвідали бібліотеку-філіал №10 де пройшла виховна година «Бабин Яр – без права на забуття».

В цей день у гуртожитку вихователі Л. Марченко та М. Олійник провели виховну годину та разом з учнями вшанували пам’ять жертв Голокосту.

Вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру, Голокосту – це попередження для людства, і український народ завжди буде єдиним у прагненні ніколи не допускати будь-яких проявів ворожнечі на расовому чи національному ґрунті.

Це одночасно є і внеском у формування зрілої та гідної політичної нації, для якої права людини будуть базовою цінністю незалежно від походження, соціального чи іншого статусу. Адже ми прагнемо жити у спільноті, яка не сприймає насильство як аргумент, а навпаки – культивує почуття відповідальності, емпатії, толерантності, міжнаціонального та міжконфесійного порозуміння.